17 травня Україна схиляє голови у глибокій скорботі. День пам’яті жертв політичних репресій - це не просто дата в календарі. Це незагоєна рана на тілі нашої нації, спогад про мільйони зламаних доль та тисячі закатованих українців.

Тюрьми, заслання, Сибір та жахи Биківнянського лісу - усе це було спрямовано на знищення української ідентичності. Найкращих синів і доньок України нищили за єдину «провину» - любов до рідної землі, прагнення жити вільно та вірність своїм переконанням. Радянська влада намагалася викорінити сам дух нашого народу, але зламати його так і не змогла.

Сьогодні, у 2026 році, цей давній біль нашої нації відгукується в серцях із новою, невимовною силою. Сучасний російський агресор діє за тими ж радянськими методами терору. На тимчасово окупованих територіях знову відбуваються депортації, політичні переслідування, викрадення та катування людей. Ворог не змінився, його мета залишилася колишньою - знищити Україну.

Проте історія довела: терор не здатний перемогти прагнення до волі. Пам'ять про незламність жертв радянської тиранії минулого століття сьогодні зміцнює нашу лють і робить нас сильнішими. Наш святий обов’язок - пам’ятати кожного, хто загинув унаслідок репресій, і боротися за тих, хто перебуває в небезпеці зараз.

Маємо бути єдиними, тримати стрій та щодня наближати нашу Перемогу. Тільки сильна, незалежна та демократична Україна є головною гарантією того, що подібні злочини проти людства ніколи не повторяться.

Світла пам'ять усім невинно загиблим. Стійкості, душевного спокою та якнайшвидшого миру кожній родині нашого району. Вистоїмо і переможемо!