Більшість недоречних запитань до людей з інвалідністю виникає не через бажання образити, а через брак досвіду спілкування. Та коли знайомство починається із запитань про інвалідність, діагноз чи травму, це може створити відчуття, що вас насамперед цікавить стан людини, а не вона сама.

У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено добірку поширених запитань, яких краще уникати, та підказки, про що можна запитати натомість.

❌ «Що з тобою сталося?» / «Давно це в тебе?»

👉 Замість питань про травми й діагнози запитайте: «Чим ти займаєшся і що тебе найбільше захоплює?». Так ви даєте людині можливість розказати про свої справи, зацікавлення чи роботу, а не про діагнози.

❌ «Це назавжди?» / «А що лікарі кажуть?»

👉Запитання про діагноз, лікування чи прогнози стосуються особистої інформації, якою людина не зобов’язана ділитися. Замість порушення приватних кордонів поцікавтеся: «Які у тебе плани на найближчий час?». 

❌ «А як ти… [робиш побутові речі / працюєш]?»

👉Краще поцікавтеся:  «Як ти любиш проводити вільний час?» або «Де твоє улюблене місце в місті?». 

Насправді кожен із нас організовує свій побут і життя у зручний для себе спосіб. Змінивши акценти у питанні простіше знайти спільні інтереси й теми для розмови, не акцентуючи увагу на інвалідності.

❌ «Чи складно будувати стосунки через інвалідність?»

👉 Замість безтактного вторгнення в особисте запитайте: «Що для тебе найважливіше в людях?»

Так, розмова буде про цінності, погляди та досвід людини, а не про припущення, пов’язані з її інвалідністю.

❌ «Ти що, хворий?»

👉 Замість сприйняття людини через неміч чи страждання запитайте: «Про що ти мрієш?» або «Яка ідея тебе зараз надихає?»

Так ви показуєте інтерес до самої людини — її планів, захоплень і прагнень, а не лише до інвалідності.

Обирайте спілкування на рівних!